Дитяча творчість проявляється в задумі гри і в пошуку коштів для його реалізації. Однак вони не виношують свій задум, не готуються тривалий час до виконання ролі. Вони грають для себе, висловлюючи свої мрії та прагнення, думки і почуття, які володіють ними зараз. Тому гра - завжди імпровізація.
У грі дитина починає відчувати себе членом колективу, справедливо оцінювати дії і вчинки своїх товаришів і свої власні. Завдання вчителя полягає в тому, щоб зосередити увагу граючих на таких цілях, які викликали б спільність почуттів і дій, сприяти встановленню між дітьми відносин, засновані на дружбі, справедливості, взаємної відповідальності.
Творча колективна гра є школою виховання почуттів школярів. Моральні якості, сформовані в грі, впливають на поведінку дитини в житті, в той же час навички, що склалися в процесі повсякденного спілкування дітей один з одним і з дорослими, отримують подальший розвиток у грі.
Творчу гру не можна підпорядковувати вузьким дидактичним цілям, з її допомогою вирішуються найважливіші виховні завдання. Ігрову роль діти вибирають у відповідності зі своїми інтересами, своїми мріями.
У грі розумова активність дітей завжди пов'язана з роботою уяви. Уява виявляється і розвивається також у пошуку коштів для виконання задуманного.
Цікаві ігри створюють бадьорий, радісний настрій, роблять життя дітей повним, задовольняють їх потребу в активній діяльністі.
Керівництво творчими іграми - один з найскладніших розділів методики виховання. Педагог не може заздалегідь передбачити, що придумають діти і як вони будуть вести себе в грі. Але це не означає, що роль вчителя у творчій грі менш активна, ніж на заняттях або в іграх з правилами. Однак своєрідність дитячої діяльності вимагає і своєрідних прийомів управління. Найважливіша умова успішного керівництва творчими іграми - вміння завоювати довіру дітей, встановити з ними контакт. Це досягається лише в тому випадку, якщо педагог відноситься до гри серйозно, з щирим інтересом, розуміє задуми дітей, їх переживання. Такому вчителю діти охоче розповідають про свої плани, звертаються до нього за порадою і допомогою.
Використання дидактичних ігор в керівництві дитячої образотворчої діяльністі продиктовано своєрідними зв'язками гри і художньої творчості. Саме в цих іграх вже проявляються художні здібності учнів: гра як би передує творчості і сприяє йому.
Одне з головних завдань дидактичних ігор та вправ - естетичне виховання учнів. Досягається воно шляхом розвитку у дітей спостережливості, образного мислення, художнього бачення краси форми і кольору.
Образотворче мистецтво як продуктивний вид діяльності створює всі умови для вдосконалення зорового сприйняття учнів. Дидактичні ігри та вправи можуть стати ефективним засобом для активізації цього процесу. Поняття «форма» і «колір» - це перше, з чим повинні познайомитися учні. Діти повинні навчитися аналітичному сприйняттю форми і кольору. Для правильного сприйняття форми предмета її слід співвіднести з відповідним геометричним чином, а якщо форма предмета більш складна, то «розділити» предмет на складові його окремі елементи, відповідні тим чи іншим геометричним зразкам, і визначити співвідношення елементів між собою. Аналітичне сприйняття кольору пов'язане з виділенням елементів, з яких складається колірне сполучення, і зв'язків між ними. Вирішенню цих завдань і покликані допомогти певні дидактичні ігри та вправи.
Велике значення в розвитку художньої творчості мають заняття тематичного і декоративного малювання. Особливу увагу слід приділяти вправам, спрямованим на розвиток графічних умінь і навичок. Слабкі графічні навички часто стримують творчу активність учнів.
Розглядаючи вищесказане, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне у людини. Для дитини особлива цінність гри не тільки в тому, що вона дає йому можливість, як загального, так і фізичного, духовного зростання, а в плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена дослідним змістом, який дає можливість моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням - зі світом природи, з людьми; швидше освоює навички та звичаї культурної поведінки.
Будь-яка гра виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, здатна на повне вираження свого індивідуального "Я".
Сьогодні, під час відродження національної системи виховання, дуже важливо прилучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю мудрістю, містять в собі величезний виховний потенціал. Вони добре приймаються нашими дітьми, а за формою, і змістом повніше відповідають ментальності української дитини.
Комментариев нет:
Отправить комментарий